и Станіслав Ґроф - Некролог
Українська
Русский
пізнай себе γνῶθι σεαυτόν

В пам´ять про мою кохану Христину

Станіслав Ґроф (переклад Н. Згоннікової, О. Задерія)

Тепер, коли минуло декілька тижнів із дня несподіваної і передчасної кончини Христини, я бачу ясніше, ніж будь-коли до цього, що впродовж майже 4 десятиліть, які ми провели разом, я насолоджувався рідкісним благословенням отримати поруч справжню споріднену душу. Вона  увійшла в моє життя як дивовижна і чарівна кохана і незабаром стала моїм найкращим другом, довіреною особою, партнером із пошуків і, в підсумку, моєю дружиною із винятковим даром створювати гарну і теплу домашню атмосферу, де б ми не були. Як і очікувалось, в таких тісних стосунках як наші, духовна подорож у тандемі час від часу заводила нас у бурхливі води, проте, курсуючи життям, ми навряд чи колись стикались із штилем і сумом. Ми пережили незчисленні незвичайні пригоди у внутрішньому світі, а також неодноразово перетинаючи земну кулю и проводячи нашу роботу на усіх континентах, за виключенням Антарктики. І здавалось, що наші стосунки насправді поглибшали, зміцніли і стали більш насиченими після того, як ми зустрілись і подолали різні перешкоди на шляху.

Христина належала до тієї рідкісної породи людей, які живуть, як кажуть. Духовність не була чимось, до чого вона зверталась лише на своїх лекціях, семінарах і в книгах; нею було просякнуте все її життя, зокрема найбуденніші дії. Вона не втрачала нагоди звернутись до малих дітей у парках, до людей, які вигулюють собак на вулиці, чи робітників, що перевіряють наявність товарів на полицях в супермаркетах й універмагах. Вона зазвичай знаходила щось прекрасне в них, з приводу чого можна було зробити комплімент. Та особливу увагу вона приділяла бездомним людям. Усвідомлюючи із власного досвіду небезпеку алкоголізму і залежності, вона ніколи не давала цим людям грошей, але купляла їм бутерброд і фруктовий сік чи водила їх в ресторан попоїсти. Вона також була головним надихаючим наших родинних відвідин церкви Глайд Меморіал на день Подяки і на різдвяні свята для приготування і влаштовування харчування для бездомних людей.

Ще одним важливим каналом для виходу творчої енергії Христини було мистецтво і шанування  прекрасного. На початку своєї кар´єри вона була вельми обдарованим, винахідливим і оригінальним викладачем живопису, який культивував і плекав в учнях їх природні таланти. Згодом вона стала чудовим художником, що використовує мистецтво заради втіхи, а також як важливий інструмент для процесу свого зцілення і самодослідження. Її надзвичайні творчі здібності і почуття прекрасного проявлялись в багатьох буденних ситуаціях, на кшталт вишуканої сервіровки столу на дні народження, обіди для друзів, дні Подяки, Різдво і Великдень. Різдво було улюбленою порою року  Христини. Вона влаштовувала передріздвяні майстерні, в яких брала участь уся наша родина, створюючи своїми руками святкові прикраси з використанням дерев´яних куль, бісеру, дюбелів, різних шматочків тканини і шкіри, шипів, клешень краба, соснових шишок, пір´їв, фарб й інших матеріалів. Із часом наша колекція прикрас, зроблених самотужки, достягла розміру, що перевищував спроможність наших дерев витримувати її. Усі різдвяні подарунки супроводжувала хитромудра упаковка і листівка із загадками, в яких був натяк на те, що знаходилось усередині подарункових скриньок. Фірмовим стилем Христини було створення пишних квіткових композицій для кожної події.

Однією з потужних сил в житті Христини була її безумовна любов до нашої дочки Сари, сина Тена та п´яти наших чудових онук. Вкрай цікаво було спостерігати за майстерними шляхами, якими їй вдавалось схиляти дітей і онук до бажаної поведінки з любов´ю без застосування дисциплінарних методів впливу. Найкращим прикладом були обіцянки їм "Дня дітей", який вона встановила в Есалені, і «неохайного обіду», під час якого дітям дозволено робити все, що їм заманеться, якщо до цього за столом вони поводили себе добре. Христинині захоплюючі історії й уявні ігри творили із дітьми дива. Наші родинні зібрання завжди були сповнені сміху, жартів та маленьких витівок. Приготування Христини до Різдва починались не від дня Подяки, а охоплювали увесь рік. Наміром знайти найкращі подарунки для безпосередніх членів родини та більш розширеного її складу були просякнуті всі її відвідини магазинів.

Я відчуваю глибоку вдячність за ту роль, яку Христина відігравала в моєму житті як Муза, спрямовуючи мою увагу до різноманітних сфер, до яких в іншому випадку я б не виявив жодного інтересу. На її 50-річчя наш син Тен, дочка Сара і я створили для неї ритуал переходу, під час якого її із зав´язаними очима доправили до човна у районі затоки Сан-Франциско на вечерю з нашими трансперсональними друзями. Після того, як ми зняли пов´язку з її очей, і наші друзі відкрили свої обличчя, приховані за вікторіанськими масками, настав час святкових побажань. У своїй короткій промові, Роджер Уолш сказав таке, що, на мій погляд, найкращим чином характеризує роль Христини в цьому житті: "Я не знаю більше нікого, кому б вдалося перетворити ключові  проблеми свого  життя на проекти, які служать всьому людству"

Ми із Христиною співпрацювали у багатьох справах, починаючи з наших ранніх психоделічних сесій для персоналу інституту Донвуд у Торонто, Канада, далі під час тридцяти місячних семінарів в Есалені і безлічі Міжнародних Трансперсональних конференцій, розробки концепції "духовної кризи" і метода Голотропного Дихання, зокрема проведення семінарів і тренінгу по всьому світі. Наша співпраця була настільки тісною, що не завжди було легко відокремити індивідуальний внесок кожного з нас один від одного.  На жаль, оскільки ми живемо у патріархальному суспільстві, Христина часто-густо не отримувала заслуженого визнання за ті проекти, які вона створювала власноруч, такі як заснування Мережі підтримки у духовній кризі або налагодження мостів між фахівцями із роботи з залежностями і трансперсональною психологією; а також за ті проекти, в які вона зробила значний внесок, такі як Голотропне Дихання, місячні семінари в Есалені та міжнародні трансперсональні конференції. Пізніше це ускладнювалось тим, що в пізніші роки низький рівень енергії, спричинений   хронічним автоімунним захворюванням, не дозволяв їй повною мірою брати участь в багатьох із цих подій. Спостерігати, як Христина значну часину свого життя зазнавала сильнішого болю у спині терпляче, без скарг, для мене було неоціненним уроком співчуття.

Через свою сором’язливість і лагідність та, незважаючи на головне визнання, яке вона отримувала від учасників наших семінарів, учнів тренінгу, читачів її книг і професійних колег (зокрема три почесні докторські ступені), я не вважаю, що вона усвідомлювала міру, в якій вона позитивно вплинула і навіть перетворила на краще тисячі людських життів. Я, безсумнівно, назавжди залишусь вдячним за ті благословення, які вона принесла в моє життя. Незважаючи на усі скрутні часи і труднощі, з якими ми зіткнулись  на шляху, це була дивовижна і чарівна подорож, яку я б не проміняв ні на що у світі.

Люба Христина, я знаю в глибині свого серця, що твій перехід в інший вимір не перерве нашого зв´язку і співробітництва, і що ми матимемо змогу спілкуватись тими шляхами, які ми практикували під час наших різноманітних екскурсій у Позамежне. Як я написав для тебе під час церемонії кремації: «Я любив тебе, я люблю тебе, і я завжди любитиму тебе». Наразі ти маєш вже знати, що для бездоганної висадки на Той берег причал не потрібний.

Твій Стен.